назад

Виїзд дитини до тимчасово окупованої території без згоди батька

До Хмільницького бюро правової допомоги звернулась громадянка Катерина, щоб отримати правову допомогу у вирішенні питання щодо виїзду дитини до тимчасово окупованої території без згоди та супроводу батька.

У позивачки малолітня дитина, а у зв’язку з воєнною агресією вона з донькою вимушена була залишити своє місце проживання у м. Донецьку та переїхати на підконтрольну територію до Хмільницького району. Син позивачки залишився у Донецьку разом із сестрою Катерини. Також там проживає і батько позивачки. Катерина має намір навідуватись до своїх родичів та підтримувати родинні зв’язки, незважаючи на ситуацію яка наразі склалась, але з батьком дітей вона не спілкується, і взагалі вони посварились. Ось тепер і виникла така ситуація, що батько не надає нотаріальну згоду на виїзд доньки, яка проживає з мамою до Донецька.

Справу було розглянуто судом заочно, позивачка Катерина подала заяву щодо її відсутності. Відповідач по справі теж не з’явився, хоча був повідомлений відповідно до п. 19 перехідних положень ЦПК України та ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку із проведенням антитерористичної операції» шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Служба у справах дітей Хмільницької РДА як третя особа по справі, не заперечувала щодо задоволення позову, а також надала висновок про підтвердження місця проживання дитини.

Суд, дослідивши докази, прийшов до наступних виводів. Позивачка Катерина перебувала у шлюбі з відповідачем Олексієм, від шлюбу народилась донька. Відповідно до наданих довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, наразі Катерина з донькою проживають у Хмільницькому р-ні. З копії свідоцтва про право власності на житло у спільній частковій власності, зокрема, позивачки та її батьків знаходиться квартира у м. Донецьку.

За приписами ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла 16-років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Окремі питання здійснення контролю за переміщенням в р-ні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (далі – АТО), а також вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб визначений Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженим Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей 14.04.2017 № 222-ог.

Приписами п. 5.1.1 розділу V вказаного Тимчасового порядку визначено, що в’їзд на тимчасово неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

За п. 3 та п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі – батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється, зокрема без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Суд враховує те, що на території, яка тимчасово непідконтрольна державі Україна, проживають батько та старший син позивача, розташоване нерухоме майно, яке на праві спільної часткової власності належить позивачці, в той час як остання з дочкою тимчасово проживають у Хмільницького району. За таких обставин, неможливість отримати від відповідача – батька дитини письмової нотаріально засвідченої згоди на виїзд дитини на тимчасово неконтрольовану територію України позбавляє дитину можливості особистого спілкування зі своїми близькими родичами.

Отже, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, зважаючи, що у позивача є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини на тимчасово неконтрольовану територію України, а також беручи до уваги той факт, що судом не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд дитини на тимчасово неконтрольовану територію України через лінію зіткнення у межах Донецької області, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач не наполягав на стягненні з відповідача сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви до суду, тому суд вважає недоцільним вирішувати питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд позовні вимоги задовільнив. у наданні дозволу неповнолітній особі на тимчасовий виїзд на тимчасово окуповану територію України у м. Донецьк з обов’язковим поверненням на територію, підконтрольну Україні, у супроводі матері без згоди та супроводу батька на строк від дня набрання рішенням суду законної сили на три роки.

Довідково: справа № 149/1101/20