назад

Як адвокат захистив права засудженої матері щодо не позбавлення батьківських прав відносно її сина

Трапляються обставини, коли батьки не гідно поводяться по відношенню до своїх дітей, зловживають своїми правами або ухиляються від виконання батьківського обов’язку. Поруч із тим є випадки, коли батьки хочуть піклуватися про своїх дітей, бути поруч із ними, але, в силу певних обставин, не можуть реалізувати своє бажання. Заручником саме такої ситуації стала Катерина Петрівна (ім’я змінено з етичних міркувань).

До Тульчинського суду з позовом звернувся представник органу опіки та піклування при Калинівській райдержадміністрації Вінницької області щодо позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітнього сина, адже мати дитини зловживає спиртними напоями, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності та вихованням сина не займається. За період перебування дитини на оздоровленні в реабілітаційному центрі при Вінницькому обласному будинку дитини з ураженням ЦНС та порушенням психіки. За час перебування дитини в закладі мати його жодного разу не відвідала.

Пані Катерина звернулася до Томашпільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги як відповідачка у справі про позбавлення батьківських прав відносно її сина,  на даний час знаходиться у місцях позбавлення волі і позбавлена можливості займатися вихованням своєї дитини.

Для представництва її інтересів було призначено адвоката — Нечепуренка Григорія Івановича. Під час спілкування з адвокатом, клієнтка повідомила подробиці свого життя, розповіла, що за час перебування у виправній колонії, зверталась з листами до Вінницького обласного спеціалізованого будинку дитини та КНП Могилів-Подільський легеневий тубсанаторій Вінницької обласної ради та цікавилась про свого сина. Також Катерина Петрівна зверталася до служби у справах дітей Вінницької обласної державної адміністрації щодо усунення перешкод у спілкуванні з її малолітнім сином, та забезпечення її прав на отримання інформації щодо умов проживання та виховання сина.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб. Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши  належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав малолітньої дитини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення. Рішенням районного суду в задоволенні позову до Катерини Петрівни про позбавлення її батьківських прав було відмовлено, а інтереси нашої клієнтки захищено.

З питань сімейного законодавства консультує адвокат системи безоплатної правової допомоги — Нечепуренко Григорій Іванович.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі СК України) кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про стан здоров’я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов’язані поважати дитину, а також несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків.

Згідно п. 15 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

На яких підставах батька або матір можуть позбавити батьківських прав?

Законодавством України, зокрема ч. 1 ст. 164 СК, встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення матері або батька дитини батьківських прав. Згідно норм зазначеної статті, до втрати прав може призвести:

залишення без поважної причини дитини в пологовому будинку або іншій установі охорони здоров’я та відсутність відносно неї батьківського піклування протягом шести місяців;

ухилення від виховання дітей (свідома і навмисна відсутність турботи, ігнорування потреб дитини та інше);

хронічний алкоголізм або наркотична залежність (необхідна наявність відповідних медичних висновків);

експлуатація дитини, в тому числі примушування до жебракування та бродяжництва;

засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини;

жорстоке поводження з дітьми (приниження, фізичне або психічне насильство тощо).

Хто може звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав?

Стаття 165 СКУ називає обмежене коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Цей перелік включає в себе одного з батьків, опікуна, піклувальника, особу, в сім’ї якої проживають діти, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому знаходиться малюк, орган опіки та піклування, прокурора, а також саму дитину, яка досягла 14 років. Однак, у судовій практиці зустрічаються випадки розгляду справ про позбавлення батьківських прав за позовами інших родичів. Так, згідно з ч. 2 ст. 258 СК і ч. 2 ст. 262 СК бабуся, дідусь, брат, сестра, вітчим, мачуха мають право звернутися за захистом прав та інтересів дитини в орган опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Справа № 132/1928/19