назад

Як відстояти право на побачення з власною дитиною?

У кожного із батьків є право безперешкодно спілкуватися із своєю дитиною. Але іноді виникають обставини, через які можливість такого спілкування обмежується. Хочете дізнатися детальніше про способи вирішення спорів між батьками щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею? Тоді ознайомтеся із правовою консультацією головного спеціаліста Дубровицького бюро правової допомоги Сарненського місцевого центру з надання БВПД Лідії Литвин.

Чинне сімейне законодавство зазначає, що мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини полягає у тому, що всі питання, які стосуються дитини, вирішуються за їх згодою. Проте частіше за все проблеми при здійсненні права на спілкування виникають при припиненні сімейних стосунків між батьками. Тому саме на цьому етапі доцільно вирішувати всі питання, пов’язані з правом на спілкування та безперешкодного побачення з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Як укладається договір між батьками щодо     батьківських прав?

Частина 4 статті 157 Сімейного Кодексу  України надає право батькам укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. У ньому можуть бути зазначені будь-які важливі для сторін нюанси: місце спілкування, частота спілкування, періодичність, тривалість, необхідність присутності третіх осіб при спілкуванні тощо. Все це не повинно суперечити інтересам дитини.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та обов’язково посвідчений нотаріально. Встановлення у договорі положення про те, що той з батьків, хто проживає окремо, не може спілкуватися з дитиною, є недопустимим як таке, що порушує право останнього на спілкування з дитиною.

Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Крім того, у випадку, коли Ваше право на виховання та спілкування з дитиною в будь-який спосіб було обмежене, Сімейним кодексом України передбачено адміністративний та судовий захист порушеного права.

Як вирішується спір щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї,  органом опіки та піклування?

В тих випадках, коли згоди щодо участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини, спілкуванні з нею, досягти не вдалося, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участі батьків. Право подати заяву про визначення порядку участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у вихованні дитини та спілкуванні з нею має як той з батьків, хто проживає з дитиною, так і той, хто проживає окремо від неї.

Рішення органом опіки та піклування має виноситися перш за все з урахуванням інтересів дитини.

Орган опіки та піклування після ретельного дослідження всіх обставин життя дитини (ставлення до неї батьків, вік дитини, стан її здоров’я, прихильність до батьків і т. п.) пропонує батькам встановити той або інший порядок участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у вихованні та спілкуванні, виходячи з рівності прав батьків. Якщо спір не вдається врегулювати, оскільки батьки не дійшли згоди, орган опіки та піклування виносить рішення, вказуючи в ньому порядок участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини, характер, місце, час, тривалість спілкування.

Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

А як вирішується спір щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї в судовому порядку?

У разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, і надалі чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (стаття 159 Сімейного кодексу України).

Судовий порядок захисту прав батьків, що проживають окремо від дитини є ще однією гарантією здійснення права на спілкування, яка передбачена чинним законодавством.

Розглядаючи спір, суд оцінює багато різних факторів, а саме:

  •  ставлення батьків до виконання своїх обов’язків (наскільки той з батьків, що проживає окремо, дійсно бажає спілкуватися з дитиною, приділити їй увагу, витратити час);
  • особисту прихильність дитини до кожного з батьків (чи бажає сама дитина бачити того з батьків, хто проживає окремо);
  • вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (нездоровий спосіб життя одного з батьків може мати негативний вплив на дитину, що є підставою для суду у відмові у задоволенні позову про усунення перешкод у спілкуванні).

При розгляді судом таких категорій справ (спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе незаконно тощо) обов’язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим та суперечить інтересам дитини. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

У своєму рішенні суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини. Це може бути:

  • періодичні чи систематичні побачення;
  • можливість спільного відпочинку;
  • відвідування дитиною місця  проживання того з батьків, який мешкає окремо тощо.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Слід зазначити, що особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Чи мають право на участь у спілкуванні та вихованні дитини інші члени сім’ї?

Окрім того, законодавством гарантується право діда, баби, інших членів сім’ї на участь у вихованні та спілкуванні з онуком або онукою. Так, згідно із ст. 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

При цьому батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Таким чином,спілкування дитини і батьків є обов’язковою складовою частиною належного розвитку і виховання дитини. Чинне законодавство України чітко врегульовує правовий механізм захисту права на участь у вихованні дитини, яке мають як батьки дитини, так і інші члени сім’ї. Створення будь-яких перешкод щодо спілкування з дитиною, заборони на зустріч є порушенням прав другого з батьків, який проживає окремо від дитини.

Головний спеціаліст відділу

«Дубровицьке бюро правової допомоги»

Сарненського МЦ з надання БВПД Лідія Литвин