назад

Як відстояти право на виховання онуки

Ця стаття присвячена історії про складний шлях бабусі, яка відстоювала право виховувати онуку, яку фактично доглядала змалку, проте де-юре вважалася їй чужою людиною.

Вперше Валентина М* звернулась  до Першотравенського бюро правової допомоги у жовтні 2018 року. Вона розповіла, що є бабусею чотирирічної Даринки, дочки її сина.  Дівчинка рано втратила батьків: мати покинула її ще зовсім маленькою, коли подружнє життя не склалося. Про дівчинку турбувався батько, але так сталося, що він передчасно пішов з життя. І Даринка залишилась з бабусею. Через те, що батьки дівчинки не реєстрували шлюб, у відомості про народження дитини дані про батька було внесено зі слів матері. Тільки у серпні 2018 року чоловік звернувся до медичної клініки для проведення генетичної експертизи. На жаль, дочекатися її результатів йому не судилося. І вже після смерті сина Валентина М* отримала результати аналізу, які підтверджували, що син є батьком Дарини.

Виховуючи дівчинку бабуся почала стикатися із проблемними питаннями юридичного характеру. Оскільки вона не була законним представником дитини, вона не могла ні звернутися до лікарні, ні влаштувати онуку до дитячого садочка, ні зробити будь-що, необхідне для розвитку та виховання дитини. У відчаї вона прийшла до юристів системи правової допомоги із проханням допомогти закріпити її статус по відношенню до онуки.

Фахівчиня Першотравенського бюро Світлана Кобзар, вивчивши усі деталі та обставини справи, прийняла рішення про необхідність звернення до суду.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того,  здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального    забезпечення,   судами,   адміністративними    чи законодавчими   органами,   першочергова    увага    приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, – зазначила юрист. – У цьому випадку вони полягали у можливості дівчинки жити разом з бабусею. Окрім того, було зрозуміло, що дівчинка  дуже прив’язана до неї і боїться втратити.

Звернення до суду пройшло у два етами: спочатку з заявою про встановлення факту батьківства, а потім з позовом про позбавлення батьківських прав матері. Дана позиція була вірною, і як результат, рішенням Першотравенського міського суду заяву про встановлення факту батьківства було задоволено. Рішенням Тернівського міського суду задоволено і позовну заяву про позбавлення батьківських прав матері Дарини. Навесні цього року рішенням виконавчого комітету Першотравенської міської ради Валентину М* призначили опікуном над онукою і таким чином юридично закріпили право на її виховання та піклування.

Юридична довідка. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. А відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.