назад
25.06.21

Як з нерухомості зняти арешт, накладений за радянських часів

Трапляється, що людина десятиріччями проживає у своєму будинку, але потім вирішує його продати. І під час продажу з’ясовується, що ще за радянських часів, у 1954 році, на цей будинок накладено арешт. Що робити у цьому випадку консультує начальниця Семенівського бюро правової допомоги Тетяна Новобранець.

Про право приватної власності

Визначення поняття особистої власності громадян набуло в Конституціях СРСР 1936 року та УРСР 1937 року.

Норми, які регулювали особисту власність громадян, діяли до прийняття в Україні нового закону «Про власність» від 7 лютого 1991 року, де на зміну особистій з’явилося поняття індивідуальної власності громадян. Поняття приватної власності з’явилося із прийняттям Закон України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 7 липня 1992 року.

Таким чином поняття права приватної власності закріпилося у законодавстві України із 1992 року.

З чого почати процедуру

Для зняття арешту з майна необхідно встановити точну дату, суб’єкта, який наклав арешт, та підставу накладення, оскільки законодавством, яке діяло на момент накладення арешту, а саме у 1954 році, не передбачалось арешту майна, а застосовувалась додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна.

Існування арешту на майно особи порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (стаття 41 Конституції України).

Також відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, адже арешт будинку, не дає змоги вільно розпоряджатися даним майном.

Щоб відновити порушене право необхідно звернутися до суду із позовною заявою, в якій необхідно обґрунтувати необхідність та підстави зняття арешту з майна.

Позов подається особою, якій належить майно.

Перед зверненням до суду

Перед зверненням до суду необхідно звернутись до державного реєстратора або нотаріуса для отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр). Інформація з відповідного Реєстру містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, наявні в Реєстрі, а також відповідні відомості з його невід’ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень.

До позовної заяви необхідно додати:

  • копії ідентифікаційних документів заявника (паспорт, ідентифікаційний код);
  • документ, що посвідчує право власності на будинок;
  • інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інші докази, що можуть підтвердити доводи позивача;
  • документ, що підтверджує сплату судового збору або вказати підставу для звільнення від сплати судового збору.

Судовий збір за подання відповідної позовної заяви становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2021 році – 908,00 грн).

Чому так буває

Сьогодні доволі часто виникає ситуація, коли власник будинку, збудованого у минулому столітті, під час вчинення дій щодо його відчуження дізнається від нотаріуса про те, що на цей будинок у тому ж таки 20 столітті накладена заборона на його відчуження. Зазвичай такі заборони накладалися нотаріальними конторами на підставі відповідних повідомлень колгоспів.

Надалі така інформація «мігрувала» з реєстру до реєстру (наприклад, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), а враховуючи, що колгоспи ліквідовувалися, ніхто таку інформацію не актуалізував. Через це власники нерухомого майна й дізнаються від нотаріусів про наявну заборону на етапі відчуження такого майна.

До речі, з аналізу судових рішень, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, проблема з виникненням заборони відчуження нерухомого майна також може включати ситуацію, коли на момент купівлі або будівництва будинку йому не було присвоєно порядковий номер або нумерація змінювалася (приклад).

У цьому випадку власнику нерухомого майна необхідно знову ж таки звернутися до суду з позовною заявою про зняття заборони на відчуження нерухомого майна з урахуванням вищенаведеної інформації щодо звернення до суду про зняття арешту з майна.