назад

Кіднепінг – це викрадення людей (найчастіше – дітей) з метою шантажу та отримання викупу. А для того, щоби уникнути кіднепінгу, батькам треба пам’ятати декілька важливих правил. Детальніше – у роз’ясненні фахівчині Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернівецькій області Ольги Волощук та волонтерки системи БПД Кароліни Руснак.

З яких мотивів найчастіше можуть викрадати дітей?

Найчастіше викрадення дітей відбуваються для задоволення статевої пристрасті або для незаконного збагачення. Також окремим видом кіднепінгу, який набув поширення в Україні, є так званий «сімейний кіднепінг» — це викрадення дитини одним із батьків у іншого. Трапляється він здебільшого у випадку розлучення подружжя. Часто один із батьків, всупереч рішенню суду, намагається вивезти чи взагалі вивозить дитину за кордон. Є батьки, які змінюють місце проживання щомісяця й не повідомляють про це колишню дружину або чоловіка, які втрачають зв’язок із дитиною.

Яке покарання за викрадення людини?

Відповідальність за викрадення людини закріплює стаття 146 Кримінального кодексу України. Відповідно до частини 1, незаконне позбавлення волі чи викрадення людини караються обмеженням волі до 3 років або позбавленням волі на той самий строк. За частиною 2 цієї статті, такі ж діяння, вчинені щодо малолітнього чи з корисливих мотивів, щодо 2-х чи більше осіб/за попередньою змовою групою осіб/способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого/що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань/із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу— караються обмеженням волі до 5 років або позбавленням волі на той же строк.

Кваліфікуючою ознакою незаконного позбавлення волі чи викрадення людини є вчинення цього діяння щодо малолітньої, а не неповнолітньої особи. Отже, викрадення малолітньої дитини кваліфікується за ч.2 ст.146 ККУ, а неповнолітньої — за ч.1.

Що треба пам’ятати батькам, аби їхня дитина не стала жертвою викрадання?

По-перше треба навчити дитину, що краще взагалі уникати спілкування з незнайомими людьми. Звісно ж, роз’яснити дитині, що не варто розповідати приватну інформацію чужим людям. А саме як її звати, де працюють батьки, де вони живуть. Дитина має знати, що незнайома людина з недобрими намірами може видатися на перший погляд приємною та лагідною. Вона може покликати дитину дивитись мультфільми, пригостить морозивом, буде обіцяти, що купить щось дороге, чого не можуть придбати батьки.

Батьки мають пояснити дитині, що в таких випадках вона не має бути розгубленою й одразу іти геть. А якщо буде спроба силоміць повести кудись дитину, то вона не має боятись покликати когось на допомогу, і у разі небезпеки, обов’язково потрібно кричати, щоб привернути увагу інших людей. В цьому немає нічого поганого. Навпаки, дитина так врятує собі життя. Особливо важливо це пояснити сором’язливим дітям, які бояться завдати незручність оточуючим. До прикладу: «Рятуйте, я не знаю цю людину!».

По-друге, часто батьки залякують дитину, а це велика помилка. З дитиною треба говорити про небезпеку. Потрібно давати в цих розмовах чіткі попередження та інструкції, як вона має діяти в різних ситуаціях. Дитину також треба навчити уникати темних вулиць, незнайомих провулків.  Поясніть про небезпеку, яка на них може там очікувати.

По-третє, основне завданням батьків – навчити дитину довіряти їм. Дитина може потрапити до рук злодія, бо вона намагається врятувати якусь річ. Дитина має знати, що у разі загрози життю – речі втрачають цінність, оскільки батьки хвилюються більше за дитину та її життя. І вона в жодному разі не повинна відчувати провину чи переживати за те, що батьки її покарають, втративши якусь дорогу річ. І взагалі, краще просто такі речі дитині не купувати, ніж потім суворо карати за їх втрату.

Отож, для зменшення кількості випадків кіднепінгу, необхідно передусім здійснювати превентивні заходи — навчати дітей правильно поводитися з незнайомими дорослими та супроводжувати їх на прогулянках. Це вбереже дітей від ймовірної небезпеки.