назад

Заборона виїзду за територію України та порядок її зняття

Трапляються випадки, коли особа під час перетину кордону України, отримала відмову у його перетині. І вже на кордоні дізнається про неможливість виїзду за межі України. За таких обставин виникає питання щодо можливості чи неможливості зняти таку заборону.

Враховуючи обставини справи та норми права, необхідно скасувати обмеження вільно залишати територію України, а тому неприйняття рішення про скасування такого заходу матиме наслідком порушення ст. 33 Конституції України та ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно яких гарантується кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для поїздок за кордон, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

Згідно з ст.6 вказаного вище Закону перелічені підстави для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, однією з яких є ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, передбачено, що на підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону.

Існування тимчасової заборони виїзду за кордон України є такою, що обмежує конституційне право на свободу пересування, а також наявність заборони у виїзді за кордон порушує право на вільний вибір професії, оскільки в багатьох осіб джерелом доходу є робота, специфіка якої, умови праці та виконання трудових обов’язків потребують систематичного виїзду за межі України, тому існування обмеження виїзду за кордон України не дає можливості працевлаштування за кордоном, що призводить до погіршення матеріального становища.

Дуже часто виконавче провадження, під час якого було встановлено тимчасову заборону на виїзд за кордон вже закрито, а матеріали такого провадження знищені у зв`язку із закінченням трирічного терміну зберігання відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5. Згідно із законом, який був чинний на час закриття виконавчого провадження, заборона повинна була бути знята одночасно з закриттям виконавчого провадження. Наявність заборони говорить про бездіяльність виконавця. В такому випадку до суду, з оскарженням бездіяльності виконавця, потрібно буде звертатися в порядку адміністративного судочинства, з позовом про зобов’язання виконавця вчинити певні дії. В заяві слід обґрунтувати обставини чому слід скасувати заборону, яка була застосована посилаючись на фактичні, життєві обставини із посиланням на правові норми.

Зняття заборони виїзду можливо і в порядку цивільного судочинства. Згідно ч. 5-7 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Подана суду заява розглядається у десятиденний строк з дня її надходження з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов’язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України виноситься ухвала, яка може бути оскаржена.

У більшості випадків особа, якій заборонили виїзд може і не здогадуватись про заборону, а дізнається лише у пункті пропуску через державний кордон України. Для того, щоб перевірити та переконатися у відсутності інформації, яка перешкоджає у реалізації своїх прав дану інформацію можна перевірити у Єдиному реєстрі боржників: www.erb.minjust.gov.ua, або ж звернутися до Державної прикордонної служби України з заявою про надання інформації про можливе існування тимчасового обмеження на право виїзду за межі України.

Засвідчена судом копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України з відміткою про дату набрання законної сили є підставою для вилучення з бази даних Держприкордонслужби інформації щодо заборони виїзду з України.

Любомльське бюро правової допомоги Володимир-Волинського місцевого центру з надання БВПД