До Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – Центр) звернулися Микола та його неповнолітній брат Максим (імена змінено з міркувань конфіденційності) не погоджуючись з рішенням органу місцевого самоврядування щодо відмови у приватизації квартири.
Брати проживали у житловому приміщенні від народження. Звернувшись з необхідними документами до Управління комунального господарства Коломийської міської ради їм було відмовлено у приватизації квартири, оскільки відсутні відомості про реєстрацію їх місця проживання в період часу з 2002 року по 2018 рік. Надати необхідні довідки про невикористання права на приватизацію за даний час не мали можливості з тих підстав, що у вказані вище періоди в силу свого малолітнього віку проживали разом зі своїм батьком. Як вбачається з рішення Коломийського міськрайонного суду після розірвання шлюбу батьків дітей залишили проживати з батьком. Доказами того, що брати проживали за відповідною адресою також є довідка відділу ведення реєстру територіальної громади управління надання адміністративних послуг та довідка відділу ведення реєстру територіальної громади. Підтвердженням даного факту було також і наявна довідка, видана ТВБВ філії Івано-Франківського обласного управління ПAT «Державний ощадний банк України» про те, що майнових сертифікатів не отримували та житлові чеки не використовували.
У зв’язку з даними обставинами Центром було винесено рішення про необхідність звернення до суду та призначено адвоката Крамаренко Катерину Сергіївну для представництва інтересів клієнтів. Вивчивши матеріали справи адвокат склала позовну заяву до Коломийського міськрайонного суду, де просить визнати братів співвласниками квартири та зобов’язати відділ з питань майна комунальної власності оформити відповідні документи.
Проаналізувавши матеріали справи, суд визнав заявлені вимоги належно обґрунтованими виходячи із наступного. Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та однокімнатних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв) державного житлового фонду на користь громадян України. В п.5 ст. 5 вказаного закону передбачено право громадянина України на приватизацію займаного ним житла безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або частковою доплатою один раз.
Відповідно до вимог ст. 64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами та несуть обов`язки, пов`язані з договором найму. До членів сім`ї наймача відносяться подружжя наймача, його діти та батьки. Особи, які вселились до наймача жилого приміщення у встановленому ст. 65 вищезгаданого кодексу, набувають рівного права користування жилим приміщенням.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з того, що Микола та Максим були вселені у спірну квартиру на законних підставах, незаконність їх проживання ніхто не оспорює і вони мають всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області винесено рішення на користь клієнтів системи БВПД та визнано за ними право на приватизацію житлового приміщення (квартири).
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94992973.