назад

Захист прав внутрішньо переміщених осіб: фахівчиня Бахмацького бюро правової допомоги допомогла стягнути 126 тисяч гривень заборгованості по заробітній платі

27 червня 2018 року до відділу « Бахмацьке бюро правової допомоги» звернулась громадянка, яка знаходиться на обліку як ВПО, зі зверненням про надання вторинної правової допомоги з питання стягнення з Публічного акціонерного товариства « Українська залізниця» заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку. ( всього на суму  107907,48 грн.).

04.07.2018 року Ніжинським МЦ з надання БВПД надано представника – начальника відділу « Бахмацьке БПД» Погорілу Яну, якою подано позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства « Українська залізниця» заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку до Бахмацького районного суду

Ухвалою від 12.07.2018 року судом відкрито провадження по даній справі. Протягом розгляду даної справи розмір позовних вимог було збільшено до 131 785,72 грн.

6 листопада 2018 року Бахмацьким районним судом прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме 125995,85 грн. ( відмовлено в частині стягнення невиплаченої премії за підсумками року).

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції ПАТ   « Укрзалізниця» подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду, яким 14 грудня 2018 року відкрито апеляційне провадження.

29 грудня 2018 року Погорілою Яною складено та направлено до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Рішенням Чернігівського апеляційного суду від 22.01.2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрзалізниця» залишено без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду – без змін.

28 січня 2019 року представником за довіреністю отримано виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» заборгованості в сумі 125 995 грн. 85 коп., та 30 січня 2019 року направлено в Печерський районний відділ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Київ до виконання.

27.06.2019 року Верховним Судом у складі судді Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ « Укрзалізниця». Дану скаргу рішенням ВСУ від 31.10.2019 року задоволено частково, а саме справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Рішенням Чернігівського апеляційного суду від 13.02.2020 року в задоволенні скарги ПАТ « Укрзалізниця» відмовлено, а судове рішення Бахмацького районного суду залишено без змін.

Пояснення по справі.

Територіальний підрозділ «Донецька залізниця» ПАТ « Українська залізниця», який знаходиться на непідконтрольній українській владі території, в день звільнення заявникові БПД не сплатив заборгованість із заробітної плати, грошову компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустки, середній заробіток за весь час затримку по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати. Дата звільнення – 8 червня 2017 року.

Дане порушення трудового законодавства щодо несплати заборгованості пояснював тим, що Структурний підрозділ «Донецька залізниця» ПАТ « Українська залізниця» знаходився на непідконтрольній українській владі території, у зв’язку з цим вся кадрова та бухгалтерська документація знаходиться в зоні АТО, на всіх виробничих підрозділах припинено переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення, нарахування заробітної плати було припинено.  Окрім того ПАТ « Укрзалізниця» посилалась на Науково – правовий висновок Торгово – промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року, в якому вказувалось, що порушення трудових прав виникло через форс – мажорні обставини та на цій підставі Укрзалізниця підлягає звільненню від відповідальності за порушення трудового законодавства.

Захист інтересів Клієнта виходив з наступного.

Щодо порушення трудового законодавства:

Відповідно до частини 7 статті 43 Конституції України право на одержання  винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику  сум у встановлені строки, зазначені в  ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або  на момент розгляду справи в суді.

Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» звертає увагу на те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислювання середньої заробітної плати, затвердженого  Постановою КМУ від 08.02.1995 року за №100.

Відповідно до п.2 Порядку – у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом  місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п.4 цього порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст.   21. Закону України  «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.  Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

 

Щодо форс-мажорних обставин

 

Згідно діючого ЦК України ознаками непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання відповідних зобов’язань. Узагальнюючими рисами цих обставин є їх об’єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин.

Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України щодо неможливості виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричинених впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не може бути доказом звільнення власника чи уповноваженого ним органу від відповідальності перед найманим працівником, оскільки враховуючи специфіку термінології і порядку засвідчення форс-мажорних обставин, Торгово-промислова палата повинна була видати сертифікат за затвердженою законом формою. Даний висновок не відповідає затвердженій формі.

Щодо відсутності кадрової та бухгалтерської документації. 

Відповідно до п. 8  ст. 19 Господарського кодексу України усі суб’єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов’язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2 и п. 3. ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно  до законодавства та установчих документів.

Відповідно до п. 6 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (наказ  Міністерства Юстиції України   від 18.06.2015  № 1000/5),  Керівник установи відповідає за збереженість службових документів та інформації, яку вони містять, функціонування системи захисту документаційного фонду від незаконного доступу, втрату і несанкціоноване знищення документів, порушення правил користування документами.

За зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах відповідають їх керівники.