назад

Захист законних інтересів дітей-сиріт у вирішенні житлового питання

За правовою допомогою до Вінницького бюро правової допомоги звернулась родина, на вихованні якої наразі перебувають двоє дітей-сиріт, які залишились без батьківського піклування. Розповіли, що наразі у суді справа, у якій дружина діда, користуючись нагодою після смерті чоловіка, хоче позбавити  права користування житловим приміщенням онуків, які були зареєстровані з моменту народження за місцем прописки їх матері. Після смерті діда, онуки не мають вільного доступу до житла, оскільки офіційна дружина діда чинить супротив та взагалі у ЖЕК подала запит про укладення договору найму житла на неї, аргументуючи доводами, що вона є законною дружиною, а онуки довгий час не навідувались до квартири.

Для відстоювання інтересів  неповнолітньої особи, за дорученням Вінницького центру призначено юриста Вінницького бюро правової допомоги Максима Митка.

У судовому засіданні розглянуто зазначену справу. Дійсно дідусь онуків наймав житло , даний факт підтверджується договором найму житловим приміщенням та відкриттям на його ім’я особового рахунку. У зазначеній квартирі також проживала і була прописана його перша дружина. У 1990 році шлюб між ними у суді було розірвано. Після розірвання шлюбу  колишня дружина залишила житло, а неповнолітня донька залишилась проживати з татом. У 1991 році батько уклав новий шлюб та чергова дружина переїхала жити у наймане житло. Донька чоловіка згодом переїхала жити до співмешканця, народила від нього сина та прописала дитину  за місцем своєї реєстрації . Через рік народила  ще дитину, знову внесла в особовий рахунок  спірної квартири. Проте діти ніколи у квартиру не вселялись і не проживали в ній та постійно мешкали разом із матір’ю. Після смерті матері та зняття з паспортної реєстрації в спірній квартирі  в зв’язку з смертю, діти у квартирі  діда не з’являлись.

Позивачка-дружина діда проживала у спільній квартирі, вела господарство з чоловіком, утримували житло в належному стані, оплачували квартплату та інші комунальні платежі із спільних коштів. Згодом, стан чоловіка погіршився і він майже не ходив, пані Тамара за ним доглядала та ніхто їх не відвідував і не допомагав.

Як законна дружина, вона мала право на реєстрацію свого місця проживання, проте у 1991 році у квартирі була прописана колишня дружина чоловіка, то зробити це не було можливості. У 2017 році чоловік отримав рішення суду щодо задоволення його позову про позбавлення колишньої дружини права користуватись житловим приміщенням та зареєструвати нову дружину у квартирі він не встиг, у зв’язку із його смертю. Наразі позивачка сама проживає у квартирі, забезпечує його ремонт та утримання.

Наразі відповідачі після смерті матері проживають у прийомній родині та у квартирі не з’являлись. Представники відповідачів позов не визнали, покійний квартиронаймач за життя обіцяв дочці, що після смерті квартира залишиться онукам, і дочка у 2016 році спробувала вселитись у квартиру з дітьми, але позивачка не впустила її у квартиру та викликала поліцію.

Представник Виконавчого комітету Вінницької міської ради повідомив, що позивачка звернулась до них щодо укладення договору найму квартири, але вона не стоїть на черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов і зареєстрована у іншій квартирі, проживання протягом 26 років перебування у шлюбі її чоловік не зареєстрував  у найманому житлі.

Квартиронаймач, перебуваючи в безпорадному стані, з показань свідків не виходив з квартири і був лежачим хворим , у 2017 році подав позов про право користування житловим приміщенням саме колишньої дружини, з позовом з такого ж предмета спору до дочки, онуків  він не звертався. Така його позиція підтверджує про його намір залишити квартиру у користуванні дочці та двом онукам і відсутність наміру реєструвати місце проживання у квартирі дружини. Відповідно до доказів Департаменту соцполітики Вінницької міської ради про призначення субсидії житлову субсидію призначено на одну особу. У своїх зверненнях квартиронаймач не зазначив про проживання у квартирі як члена сім’ї дружини.

Із вищезазначених обставин, суд прийшов до висновку, що квартиронаймач вважав себе одноосібним мешканцем квартири і не мав наміру вселити у цю квартиру членом сім`ї свою дружину, яка погоджувалася із такою позицією чоловіка.

За змістом ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Позивач  не довела таких обставин, у тому числі: реєстрації свого місця проживання у спірній квартирі; дотримання визначеного законом порядку при вселенні у спірну квартиру та наявність згоди на час свого вселення (як зазначила позивач – березень 1991 року) у квартиру всіх повнолітніх членів сім`ї квартиронаймача : його колишньої дружини, яка станом на березень 1991 року була членом сім`ї наймача

Відповідно позивачка мешкала у квартирі , не маючи статусу члена сім’ї наймача, не набула прав та обов’язків нарівні з наймачем квартири як це передбачено положеннями ст.64 ЖК України. Тому у спірних правовідносинах вона не є належним позивачем. У задоволенні позову відмовлено, права дітей на користування житловим приміщенням захищено.

Справа № 127/26104/18